Суди продовжують використовувати нечинний мовний закон “Ківалова-Колесніченка”
У квітні 2026 року українські судді все ще посилаються на закон «Про засади державної мовної політики», який надавав російській мові статус регіональної, незважаючи на те, що цей документ втратив чинність вісім років тому. Це стало відомо завдяки розслідуванню журналістів «Схем» (Радіо Свобода), які проаналізували дані судового реєстру.
Неконституційний закон у судових рішеннях
Закон, відомий за прізвищами його авторів Ківалова та Колесніченка, був визнаний неконституційним ще у 2018 році. Однак судді різних рівнів, включно з Верховним судом, продовжували використовувати цей нечинний документ у своїх рішеннях. Зокрема, суддя, яка працює у Конституційному суді України, який визнав цей закон неконституційним, також посилалася на нього.
У розслідуванні «Схем» наводяться випадки, коли судді Верховного суду, зокрема Володимир Погребняк, Олег Васьковський та В’ячеслав Пєсков, застосували положення цього закону під час розгляду спору на суму понад 2 мільярди гривень у 2025 році. Суддя Погребняк спочатку відмовився коментувати ситуацію.
Апарат секретаріату господарської касації згодом повідомив, що це була «описка», і помилку виправили у новій ухвалі від 26 лютого 2026 року, використавши вже чинний закон.
Цитування нечинного закону в інших судах
Ще один суддя, Євген Синельников, який є також членом експертної ради з визначення професійної компетентності суддів, наводив цей закон у рішенні 2024 року в справі комунального підприємства «Теплові мережі Ізмаїлтеплокомуненерго». На запитання журналістів про причини використання неконституційного закону, суддя Синельников відповів: «Я уточню». Після цього в судовому реєстрі з’явилася нова ухвала, в якій він визнав своє попереднє посилання на закон Ківалова-Колесніченка помилковим.
У 2023 році закон також цитувала Алла Олійник, тодішня суддя Верховного суду, яка наразі працює в Конституційному суді України. Конституційний суд визнав використання цього закону суддею Олійник «опискою», яка не вплинула на суть рішення.
Журналісти виявили, що аналогічні випадки застосування закону «Ківалова та Колесніченка» мали місце й у районних судах. Наприклад, суддя Оболонського райсуду Києва Олексій Диба у 2025 році неодноразово посилався на цей закон як на підставу для нерозгляду позовних заяв.
На запитання журналістів про причини використання нечинного закону, суддя Диба відповів: «Якщо була допущена помилка, то можна вирішувати ці питання в процесуальному порядку». Подібні випадки фіксувалися і в судах Київської та Херсонської областей, а також у Харкові.
Григорій Усик, голова Вищої ради правосуддя, зазначив, що не стикався з подібними випадками у своїй дисциплінарній практиці, але припустив, що такі ситуації можуть бути «неумисними і помилковими». Дослідник мовної політики Володимир Кулик охарактеризував ситуацію як «правову анархію».
Розслідування «Схем» також вказує на те, що статус закону на сайті Верховної Ради тривалий час залишався «поточним», незважаючи на інформацію про його втрату чинності. Останні зміни вносилися у січні 2025 року. Після запиту журналістів статус закону на сайті все ж змінився на «нечинний».
Зазначимо, що закон «Ківалова-Колесніченка», ухвалений у 2012 році, викликав бійки в парламенті та вуличні протести, запровадивши статус «регіональних» для мов, якими розмовляє понад десять відсотків населення. Це призвело до того, що російська мова стала регіональною в 13 із 27 територіальних одиниць України. Експерти, опитані журналістами, вважають, що цей закон загрожував саботажем української мови.
З’ясувалося, що Москва фінансувала просування цього закону через російський державний «Правфонд», на що йшли кошти на підготовку альтернативного звіту про нібито невиконання положень Європейської хартії регіональних мов.
