Політика

МЗС України про вшанування УПА та її історичне значення

МЗС України про вшанування УПА та її історичне значення

УПА: коротко про головне

Українська повстанська армія (УПА) – це військово-політичне формування, яке діяло на території України в період з 1942 по 1956 роки.

Основною метою створення УПА було об’єднання різних збройних груп націоналістів під проводом ОУН(б). Головним завданням УПА було формування національної української армії для відновлення незалежної Української держави та підготовка повстання після виснаження комуністичного СРСР і нацистської Німеччини у війні.

УПА виступала за створення самостійної соборної Української держави, що включала б усі етнічні українські землі.

Офіційною датою заснування вважається 14 жовтня 1942 року. Один із останніх боїв УПА з військами НКВС відбувся під час спроби заблокувати радянські військові колони, які направлялися до Угорщини для придушення антикомуністичного повстання 1956 року. За деякими даними, останній бій вояків УПА відбувся аж у 1967 році.

Плакат на честь УПА і командира Романа Шухевича, Дрогобич, 2018 рік

У період з травня по листопад 1943 року головним командиром УПА був Дмитро Клячківський, з 1944 по 1950 рік – Роман Шухевич, а з 1950 по 1954 рік – Василь Кук.

УПА використовувала партизанську тактику, а її озброєння, яке складалося з трофейної зброї (німецької, радянської, угорської та австрійської), було різноманітним. У складі УПА воювали не лише українці, а й євреї, росіяни та представники інших національностей.

Воюючи на два фронти – проти нацистської Німеччини і пізніше проти радянської влади, діяльність УПА визнали антинімецьким повстанням навіть німецькі окупаційні керівники, зокрема Еріх Кох. Напади УПА на німецькі військові підрозділи тривали до серпня 1944 року. Про збройний конфлікт між німцями та УПА свідчать також звіти радянських партизанів.

Радянська пропаганда ставила під сумнів легітимність УПА, звинувачуючи її у співпраці з нацистською Німеччиною.

У росії УПА була визнана екстремістською організацією рішенням Верховного суду у 2014 році.

У Польщі також спостерігається негативне ставлення до УПА. У 2016 році парламент Польщі кваліфікував дії солдатів УПА проти польського населення на Волині як геноцид.

Радіо Свобода розповідає про Волинську трагедію у спецпроєкті

На Волині діяли не лише УПА, а й різні загони, такі як “Бульби”-Боровця, “мельниківці” та інші отамани. Також функціонували німецькі каральні частини та поліцаї, в лавах яких служили як українці, так і поляки, а також радянські партизани.

На основі документів СБУ встановлено, що в Західній Україні польські втрати становили 30 327 осіб, а українські – 16 523. Інститут національної пам’яті Польщі вважає, що УПА відповідальна за загибель близько 100 тисяч поляків.

Ставлення до УПА в українському суспільстві після здобуття незалежності коливається між позитивним (борці за незалежність) і негативним («німецькі колаборанти»), але після Революції гідності почало переважати визнання заслуг.

З 2015 року вояки УПА мають статус борців за незалежність України у ХХ столітті. У 2018 році було ухвалено закон, що надає солдатам УПА статус учасників бойових дій.

Згідно з соцопитуванням, проведеним восени 2023 року, для понад двох третин населення України УПА стала символом захисту незалежності.

«Ми спостерігаємо серйозну переоцінку минулого. Історія УПА стає одним із ключових елементів нашої національної пам’яті. …Для понад 70% українців ця історія стала досвідом і заклала традицію спротиву агресору та захисту незалежності», – сказала на презентації дослідження Ярина Ясиневич, програмна директорка Центру досліджень визвольного руху.

Поділитись: