Більшість українців вважають, що Європа допомагає, але не довіряють США
Згідно з результатами опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, більшість українців (55%) вважають, що Європа серйозно допомагає Україні та прагне завершення війни на справедливих умовах. При цьому 33% респондентів вважають, що Європа втомилася та тисне на Україну для укладення несправедливого миру.
Дослідження показує, що в останні місяці сприйняття допомоги з боку Європи залишалося відносно стабільним, тоді як довіра до США продовжує знижуватися. Від початку жовтня 2025 року зросла частка тих, хто вважає, що США втомилися і тиснуть на Україну для поступок росії — з 52% до 59%. Натомість кількість тих, хто вважає США надійним союзником, зменшилася з 38% до 28%.
Довіра до Європейського Союзу, США та НАТО демонструє різні показники. Євросоюз має 48% довіри, тоді як 26% не довіряють йому. Це порівняно з груднем 2024 року, коли довіра становила 46%, а недовіра — 19%. Довіра до США впала до 18% (з 41% у грудні 2024 року), тоді як 52% не довіряють США. Щодо НАТО, 30% респондентів висловили довіру, а 43% — недовіру.
Опитування проводилося в період з 26 листопада по 29 грудня 2025 року. Методом телефонних інтерв’ю на підставі випадкової вибірки мобільних телефонних номерів було опитано 1001 респондента з усіх регіонів підконтрольної уряду України території.
Результати дослідження були оприлюднені на фоні продовження переговорів щодо завершення війни росії проти України. 6 січня в Парижі завершилася зустріч «Коаліції охочих», на якій було оприлюднено Паризьку декларацію, що передбачає «надійні гарантії безпеки для міцного й тривалого миру в Україні». Зокрема, декларація містить положення про розміщення багатонаціональних сил в Україні після завершення бойових дій з підтримкою США.
Крім того, за підсумками зустрічі президенти України Володимир Зеленський, Франції Емманюель Макрон і прем’єр-міністр Великої Британії Кір Стармер підписали Декларацію про наміри щодо розгортання багатонаціональних сил у разі укладення мирної угоди. Стармер пояснив, що цей документ «прокладає шлях до правових рамок, у яких британські, французькі та інші партнерські війська можуть діяти на українській території».
