Бельгія не надає тимчасового захисту українським дітям, народженим після вторгнення

Міграційна служба Бельгії роз’яснила причини відмов у наданні тимчасового захисту українським дітям, які з’явилися на світ після 24 лютого 2022 року. Відзначається, що з серпня 2025 року, у зв’язку з оновленням міграційного законодавства, країна більше не видає статус тимчасового захисту для таких дітей через те, що вони не виконують вимогу проживання в Україні до початку війни.

У відповідь на запит Радіо Свобода представники міграційної служби Бельгії детально пояснили, які процедури можуть бути використані батьками українських дітей для легалізації їх перебування в Бельгії.

Процедури відрізняються залежно від того, де народилася дитина та чи був у батьків статус тимчасового захисту на момент її народження.

Як стало відомо, якщо дитина з’явилася на світ у Бельгії в той час, коли один із батьків вже мав статус тимчасового захисту, то окрема процедура возз’єднання сім’ї не потрібна. Для таких дітей запроваджено спрощений адміністративний механізм.

«Муніципалітети автоматично надають дозвіл на проживання», – зазначили у службі, якщо виконані три умови:

• один із батьків легально перебуває в Бельгії під тимчасовим захистом;
• юридично підтверджено батьківство на момент народження;
• дитина має бельгійське свідоцтво про народження.

Для дітей, які народилися за межами Бельгії і у батьків із статусом тимчасового захисту, діють інші правила. У таких випадках застосовується стандартна процедура возз’єднання сім’ї, де батьки мають подати відповідну заяву до муніципалітету за місцем проживання.

«Застосовуються базові умови возз’єднання сім’ї, зокрема щодо наявності житла, медичного страхування та достатніх ресурсів», – наголосили у міграційній службі.

Водночас існує виняток: якщо мова йде лише про переїзд дитини (без партнера), доводити достатній рівень доходів не потрібно.

Раніше Радіо Свобода повідомляло про численні випадки, коли українським дітям до чотирьох років відмовляли у наданні статусу тимчасового захисту, через що сім’ї змушені були проходити складні процедури возз’єднання, що іноді тривали місяцями.

Українські родини вказували на вимоги щодо демонстрації достатнього фінансового доходу, внаслідок чого їхні діти залишалися без документів та доступу до медичного страхування під час очікування остаточного рішення.