12 листопада 2025 року Верховний суд ухвалив остаточне рішення у справі № 533/961/23, що стосується спадкування прав на землю, надану для ведення фермерського господарства.
Суд підтвердив, що право постійного користування земельною ділянкою, закріплене за засновником селянського (фермерського) господарства (СФГ), не входить до складу спадщини та не може бути визнане як право довічного успадкованого володіння.
Спадкоємець засновника СФГ “Вільний селянин”, яке було створене у 1995 році, намагався визнати за собою право довічного успадкованого володіння на земельну ділянку площею 11,1 га, що була надана його батькові в постійне користування на основі державного акта 1996 року для ведення фермерського господарства.
Позивач, який вже отримав статус правонаступника всіх прав та обов’язків СФГ, звернувся до суду з вимогою про отримання успадкованого володіння на землю, після того як нотаріус відмовив у видачі свідоцтва, оскільки ділянка не була у власності померлого. Суд першої інстанції частково задовольнив ці вимоги.
Суд встановив, що відповідно до системного тлумачення земельного законодавства, право постійного користування земельною ділянкою, попри те, що вона була виділена фізичній особі-засновнику, фактично перейшло до СФГ з моменту його державної реєстрації у 1995 році. Відбулася заміна землекористувача — постійним користувачем стало СФГ як суб’єкт підприємницької діяльності, а не фізична особа.
Право постійного користування не припиняється зі смертю засновника і, відповідно, не входить до складу спадщини фізичної особи, відповідно до статей 1216 та 1218 Цивільного кодексу України. Верховний Суд підкреслив, що спадкувати можна лише корпоративні права померлого засновника щодо господарства, що вже було реалізовано позивачем, який став правонаступником СФГ.
Суд відхилив вимогу позивача про визнання права довічного успадкованого володіння, оскільки цей інститут не стосується права постійного користування, що належить СФГ. Верховний суд унеможливив спробу переведення землі державної чи комунальної власності у спадкову масу та підтвердив правомірність представництва прокурора в інтересах територіальної громади (Новогалещинської селищної ради), оскільки Рада не могла самостійно оскаржити неправомірне рішення суду через брак ресурсів.
Верховний Суд дійшов висновку, що право постійного користування земельною ділянкою, надане фізичній особі для створення фермерського господарства, не може бути об’єктом спадкування. Основна суть позиції полягає в тому, що після державної реєстрації СФГ у 1995 році відбулася фактична заміна землекористувача: право користування перейшло від фізичної особи-засновника до СФГ як юридичної особи.
Оскільки це право вже не належало померлому на момент відкриття спадщини, воно не входить до складу спадкової маси відповідно до норм Цивільного кодексу. Таким чином, спадкоємець успадковує лише корпоративні права щодо самого СФГ, стаючи новим керівником або членом, але не має права вимагати переведення землі у свою приватну власність чи довічне успадковане володіння. Це забезпечує стабільність господарювання та захист інтересів територіальної громади, яка залишається власником землі. Таким чином, касаційна скарга залишена без задоволення.