Метеорологічні спостереження в Рівненській області фіксують суттєві зміни агрокліматичних умов за останні 30 років. Підвищення середньорічної температури та зміна характеру опадів призводять до поступової аридизації території, що створює нові виклики для аграріїв регіону.
Кліматичні зміни мають як позитивні, так і негативні наслідки. З одного боку, підвищення теплозабезпеченості вегетаційного періоду дозволяє розширювати площі під теплолюбними культурами та отримувати вищі врожаї кукурудзи, сої та соняшнику. З іншого – спостерігається нерівномірність опадів та зростання посушливих періодів.
Нульові запаси продуктивної вологи не лише в орному, а й у метровому шарі ґрунту для Полісся та Західного Лісостепу вже не є рідкістю.
Особливо гостро проблема проявляється на Поліссі, де переважають піщані та супіщані ґрунти з невисокою вологомісткістю. Хоча завдяки збільшенню кількості зимових опадів та їх кращому засвоєнню ґрунтом ранньовесняні запаси вологи дещо зростають, влітку спостерігається стрімке зниження вологозапасів, які починають відновлюватися лише в другій половині осені.
Трансформація структури посівів та її наслідки
За останні 20 років у Рівненській області значно змінилася структура посівів сільськогосподарських культур. Найбільше зросли площі під соєю, соняшником та кукурудзою на зерно. Якщо у 2000 році на полях сільгосппідприємств області не було посівів сої та соняшнику, то у 2020 році соя після кукурудзи на зерно стала лідером за площею посівів серед усіх культур, а площі соняшнику вже випередили посіви ріпаку.
Урожайність основних сільськогосподарських культур за період 2000-2022 рр. значно зросла. Зокрема, врожайність пшениці озимої збільшилась із 2,6 до 4,5 т/га, кукурудзи на зерно – з 3,3 до 7,5 т/га, сої – з 1,4 до 2,6 т/га, ріпаку озимого – з 0,9 до 3,2 т/га, соняшнику – до 2,2 т/га.
Однак експерти застерігають, що домінування теплолюбних і високоліквідних культур може призвести до порушення науково обґрунтованих сівозмін, що своєю чергою спричинить зростання кількості шкідників і хвороб та підвищення екологічних ризиків.
Загрози для родючості ґрунтів та шляхи їх вирішення
Дослідження стану ґрунтів Рівненської області показують, що екологічно необґрунтовані підходи до використання земельних ресурсів призвели до зниження екологічної стійкості агроландшафтів та деградації земель. Ступінь розораності сільгоспугідь становить 70,8%, що значно перевищує екологічні норми (40-45%). Загальна площа сільгоспугідь, що зазнають впливу водної ерозії, складає 159,6 тис. га.
Для збереження екологічної стабільності та підвищення продуктивності ґрунтів експерти рекомендують періодичне внесення вапнякових меліорантів, застосування оптимізованої системи удобрення та впровадження заходів зі збереження ґрунтової вологи.
Важливим заходом є проведення обробітку ґрунту в єдиному циклі зі збиральними роботами, що забезпечує накопичення в 2,5 раза більше вологи, ніж на ділянках, залишених без обробітку протягом місяця. Також рекомендується доведення ґрунту після основного обробітку одразу до передпосівного стану.
Одним з найефективніших заходів, які забезпечують раціональне використання ґрунтової вологи, є оптимальна система удобрення. Встановлено, що добрива за таких умов дозволяють знизити витрати вологи на формування одиниці врожаю в 2-2,5 раза.
Для адаптації землеробства до змін клімату в умовах Західного Полісся рекомендується диверсифікація рослинництва, розширення посівних площ для культур з коротким періодом вегетації, впровадження ефективних систем зрошення, відновлення полезахисних лісових смуг та застосування технологій Strip-till та No-till, які підвищують родючість ґрунту й поліпшують здатність утримувати вологу.
Також науково обґрунтовано можливість переходу на вирощування середньоранніх гібридів кукурудзи та ранньостиглих сортів сої, що дозволяє підвищити врожайність на 13-28% порівняно з ультраранніми сортами. Однак аграріям слід розважливо підходити до формування структури посівів за скоростиглістю сортів і гібридів через нестабільність погодних умов.