Чи може тополя врятувати від посухи: досвід Китаю
Зміни клімату, які викликають локальні катастрофи, спонукають до розгляду ідеї стабілізації регіонального та мікроклімату через збільшення лісистих насаджень. Цей підхід вже довів свою ефективність у південній Україні, де в рамках «Плану перетворення природи», розпочатого у 1949 році, було створено десятки тисяч кілометрів лісосмуг, що зупинили ерозію та пилові бурі. Чи можливо повторити цей успіх у сучасних умовах? Розглянемо досвід Китаю.
Україна вирубала свої ліси ще до XX століття, але, на відміну від багатьох європейських країн, майже не намагалася компенсувати ці втрати. Нині в Україні відсоток лісистості становить лише 14-15%, що вдвічі менше за наукову норму. На прикладі Китаю, де в середині XX століття лісистість також була на рівні 10-12%, можна побачити, як це призвело до катастроф, таких як повені та ерозія ґрунтів.
У 1980 році лісовий покрив Китаю знизився до історичного мінімуму – менше 9%. Однак у 1978 році в КНР було розпочато проект «Велика зелена стіна», метою якого стало створення вітрозахисних лісів на півночі країни для боротьби з вітровою ерозією.
Відновлення лісів тривало довго, але лише після руйнівних повеней на річці Янцзи у 1998 році, які забрали понад 2000 життів, була введена загальнонаціональна заборона на вирубку природних лісів. Паралельно почали фінансувати екологічні програми, а у 1999 році в ряді провінцій запровадили програму «Зерно за зелень», яка надавала фермерам стимули для перетворення орних земель на ліси.
Ця програма дозволила відновити 27 мільйонів гектарів землі, зокрема 9,3 мільйона гектарів лісонасаджень на колишніх сільськогосподарських угіддях. Зараз у Китаї приблизно 23-25% території покрито лісами, що є безпрецедентним досягненням.
Вплив лісонасаджень на режим зволоження
У 2026 році в журналі Journal of Hydrologic Engineering була опублікована стаття, яка підсумовує досвід Китаю в лісонасадженні та його вплив на режими зволоження, що є важливим для фермерів. Дослідження показали, що лісова гідрологія в Китаї протягом 2000-х років набула значного розвитку.
Завдяки змінам у лісовому покриві дослідники мали можливість вивчати взаємозв’язки між лісами та водою на регіональному та національному рівнях, що дало змогу виявити, що протягом останніх чотирьох десятиліть в Китаї спостерігається зростання накопичення вологи та вуглецю в екосистемах.
Ліси здатні затримувати опади, проходячи крізь крони дерев. Дослідження показують, що лісова підстилка може утримувати до 5,4% від загального водоутримання лісів, тоді як утримання води кронами та в ґрунті становить 21,2% і 73,4% відповідно.
Конкуренція за воду між лісами і сільським господарством
Хоча лісорозведення може зменшувати річний стік через зменшення евапотранспірації, його вплив на водний баланс варіюється залежно від регіону. Вплив лісорозведення на водний баланс є більш вираженим у районах з дефіцитом води, таких як північний Китай, де ліси можуть конкурувати з агроландшафтами за воду.
У вологіших регіонах, таких як Гуандун, відновлення лісів може зменшувати стік у вологий сезон, але збільшувати його у сухий, покращуючи водопостачання протягом року.
На сьогоднішній день китайські вчені дійшли висновку, що зусилля з висадження дерев слід зосереджувати у відносно вологих регіонах, де водних ресурсів достатньо, щоб уникнути загострення дефіциту вологи в сухих районах.
