Чому важливо ознайомитися з Держреєстром сортів для аграріїв
Перед тим як новий сорт потрапить на українські поля, він проходить державну експертизу та вноситься до Держреєстру сортів рослин. Ця офіційна база є ключовою для сортів, що отримали право на комерційне використання. Держреєстр, який існує з початку 2000-х років, став основою для захисту прав селекціонерів в Україні. Але для тих, хто вміє працювати з такими даними, реєстр є більше, ніж просто списком дозволів.
Держреєстр являє собою об’єктивну картину розвитку рослинництва в Україні. Він демонструє, які культури залишаються економічно вигідними навіть під час війни, куди інвестують насіннєві компанії, а також як змінюються пріоритети під впливом кліматичних умов, логістики та експортних ринків. Це не просто «допуск на ринок» – це дзеркало аграрної галузі.
Домінуючі види в Держреєстрі
Реальний стан пріоритетів українських аграріїв можна зрозуміти не лише з даних експорту, а й із Держреєстру сортів. Найбільша група представлена злаковими культурами, які налічують понад 3,6 тисяч сортів кукурудзи, пшениці та ячменю. Наприклад, Україна є світовим лідером у товарному експорті кукурудзи. Розвинена інфраструктура, така як елеватори та склади, підтримує цю галузь, адже злакові культури є основою сортового портфеля країни.
Подібна ситуація спостерігається і в олійних та прядивних культурах, де зареєстровано понад 2 тисяч сортів. Соняшник, ріпак і соя мають великий експортний потенціал, а також розвинену переробну базу, що сприяє попиту на нові гібриди. Овочеві культури, яких налічується понад 2,2 тисячі сортів, розвиваються за іншою логікою, де важливими є якість та стійкість.
Європейські пріоритети в селекції
Структура європейського реєстру схожа на українську, однак за цією структурою стоїть інша логіка. Наприклад, у злакових та олійних культурах акцент зміщено з урожайності на адаптацію до нових умов. Європейська стратегія Farm to Fork зобов’язує країни ЄС до 2030 року знизити використання пестицидів на 50% та добрив на 20%, що впливає на вимоги до нових сортів.
Зростає інтерес до бобових культур, таких як горох і сочевиця, що реєструються в Європі в рамках стратегії білкової автономії. Окрему увагу приділяють нішевим культурам, які хоча й займають незначну частку в площах, мають значно більше реєстрацій, ніж в Україні.
Усі ці процеси відбуваються на фоні дискусій про нові геномні технології, які, якщо будуть лібералізовані, можуть змінити швидкість та логіку селекції в Україні та Європі.
Вкладання коштів в селекцію під час війни є свідомим вибором. Близько двох третин нових сортів, зареєстрованих в Україні у 2024 році, стали результатом роботи компаній-членів НАУ. Серед заявлених культур переважають кукурудза, соняшник і ріпак, а також помідори та інші овочі.
Держреєстр виконує основну функцію – фіксує факти, але його потенціал значно більший. Сучасний реєстр повинен працювати як динамічна база даних із гнучким пошуком. Інтеграція з міжнародними базами може покращити доступ українських сортів на ринок ЄС. Це дозволить Реєстру стати не лише довідником, а й інструментом стратегічного планування.
